Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Давай, бро, я расскажу тебе одну историю из моей жизни, когда я поимела закладки и кайфанула на всю голову. Это было так топово, что я просто не могла удержаться, чтобы не рассказать тебе все подробности. Без шило и крепких разговоров, я начинаю.
Сидела я на площади, в окружении городской суеты и серости, но моя голова была где-то совсем в другом месте. Решила я на тот день пойти в плавание на своем корабле, чтобы сбросить все негативные эмоции за борт и забыть о проблемах хотя бы на время. Но перед тем, как отправиться в путешествие, я запаслась парочкой кораблей, свертков с марихуаной, которые должны были помочь мне расслабиться и забыть обо всем.
Гидропоника рулит, я сказала себе и почувствовала, как во мне проснулся интерес к новому приключению. Я приготовила колбу, налила в нее воду и добавила немного марихуаны. Слегка покачиваясь на своем корабле, я запустила паруса и позволила себе отплыть в неизведанные воды эйфории. Нашпиговавшись Айдахо, я просто не могла остановиться и плыла все дальше и дальше, словно покоряя новые горизонты своего сознания.
Вдруг я услышала ритмичный звук, который постепенно становился все громче и громче. Повернув голову, я увидела небольшую толпу ребят, которые собрались на площади и развлекались, читая комиксы. Интересно подумала я и решила присоединиться к ним. Подойдя поближе, я заметила, что они тоже не прочь покайфовать и поэтому не судили меня строгим взглядом.
Закидав свои кораблики на площади, я решила запилить колесико. Отравляю его в свой рот и погружаюсь в мир наркотического экстаза и комиксов. Словно я стала героиней своей собственной истории, где все возможно. Мое воображение стало бурлить, словно морская волна, накатывающая на берег и затягивающая в свои объятия, не давая сопротивляться.
Глаза мои стали пронзительными, словно парящие над площадью огромные солнцезащитные очки. Читая комиксы, я погружалась в их мир, словно в горячую ванну после тяжелого рабочего дня. Все проблемы и тревоги исчезали, а я становилась главной героиней своего мира, где правила были растянуты и наркотики были самой сокровенной тайной.
Никто не мог меня понять, но это и не нужно. Я была свободна, словно птица, покидающая клетку и обретающая свою настоящую сущность. Моя колба была моим проводником и спутником в этом сумасшедшем путешествии. Она наполнила меня силой и уверенностью, словно дракон, который готов покорять новые вершины своего сознания.
Но все красивые истории имеют свое завершение, и этому нарративу настало время прийти к концу. Прибыв на место, где все началось, меня охватила тоска от прощания с кайфом и комиксами. Я оставила свои кораблики на площади и пошла домой, возвращаясь в реальный мир, полный серости и суеты.
Но я знаю, что в один прекрасный день я снова запущу свои кораблики, открою колбу и погрузусь в мир своих фантазий и наркотических снов. А пока, пусть этот рассказ останется только нашей маленькой тайной, запечатленной в моих воспоминаниях.
Как же хорошо закидать свои кораблики на площади и погружаться в наркотический мир. Такое чувство словно полностью забываешь о реальности и становишься главным героем своей собственной истории.
| Марихуана |
Шило |
| МДМА |
Гидропоника |
| Оксибутират |
Закладки |
| Колба |
Корабль |
| Колесико |
Запилить |
Возможно, тебе необычно слушать такие истории, но я хочу, чтобы ты понимал, что каждый из нас ищет свой способ скрыться от реальности. И если для меня это были наркотики и комиксы, то для кого-то это может быть музыка или спорт. Важно найти то, что вызывает искру внутри и позволяет нам быть собой. Всегда помни об этом.